Троянди на пероні

Задум твору виник цілком несподівано — під час перебування на залізничному вокзалі у Львові за словами композитора Анатолія Горчинського. Там він став очевидцем палкої суперечки між молодими закоханими. Охоплена гнівом панна жбурнула на перон розкішний букет, подарований хлопцем, і поспіхом побігла до потяга — тим часом квапливі перехожі байдуже топтали беззахисні квіти. 

Побачене довго мучило Анатолія, аж поки він випадково не відкрив збірку віршів невідомого йому волинського поета Олександра Богачука на потрібній сторінці.  Композитор взяв до рук гітару — так народилися знамениті рядки пісні: 

Поздовжні рельєфні ряди орнаментів відсилають до залізничних перонів — довгих ліній очікування, уздовж яких зустрічаються рідні, друзі та закохані. Між ними розквітають троянди — яскраві знаки почуттів, що проростають крізь тривогу й відстань. Вони нагадують: навіть коли доводиться їхати, прощатися й чекати, любов не можна скасувати затримкою, виміряти кілометрами чи залишити на пероні.

До колекції увійшли лляні блузи та сукні, горловини й рукави яких доповнені мереживними комірцями та нарукавниками. Вшиті ремінці на рукавах дають змогу змінювати їхню форму — носити вільно або фіксувати, створюючи виразний силует. Серед інших виробів колекції — подовжена спідниця, вовняні кептарики та аксесуари: баска, вовняні й лляна хустки та кишенька.